Кримінальна історія Вільшан: справа про пограбування церков


Представляємо вам статтю історика Андрія Домановського. У ній розповідається про епізод із історії Вільшан, а саме пограбування двох церков на початку ХХ сторіччя.

Представляємо вам статтю історика Андрія Домановського. У ній розповідається про епізод із історії Вільшан, а саме пограбування двох церков на початку ХХ сторіччя.

У середині травня 1901 року газета “Южный край” повідомила про розгляд у Харківському окружному суді справи про зухвалі крадіжки у церквах слобод Олексіївка та Вертіївка.

Храми обікрали вночі з 11 на 12 і з 17 на 18 листопада 1900 р. Злодіями виявились досвідчені грабіжники та аферисти. Вирок суду їх тільки насмішив.

Обставини злочину

Обидві крадіжки відбулись за однотипним планом - злочинці обирали церкву, розташовану на околиці села. Вночі вибивали скло, випилювали залізний прут із захисної решітки та проникали у приміщення.

Церкви вночі охороняли аж по два сторожі, й в обох випадках ці охоронці не почули нічого підозрілого. Можливо сторожа була у змові з крадіями, але підтвердити цю інформацію не можна. В судовому засіданні всі сторожі проходили, як свідки.

В Олексіївці злодії викрали наступні речі:

  • 2 чаші (одна з них із зображенням Спасителя)
  • 2 срібних дискоса;
  • 2 звіздиці;
  • лжицю;
  • ковш;
  • три блюда;
  • 4 срібних визолочених хрести (один з мощами);
  • дарохранительницю із запасними святими дарами;
  • свічну конторку.

Потім крадії зламали навісний замок на дверях церковної комори. Там знаходилась грошова скарбниця. З неї вони забрали 175 карбованців (75 належали церкві, а 100 — особисто церковному старості Лисенку). 

З Вертіївської церкви злодії вкрали 149 карбованців церковних грошей зі скрині та 20 карбованців з ящика, в якому зберігались кошти від продажу свічок.

Церква Різдва Пресвятої Богородиці в Алексіївці (побудована 1839 р., зруйнована 1943 р.)

Читайте також: Як вмирає річка Уди (ФОТОРЕПОРТАЖ)

Зловмисники не особливо ховалися

Після обох злочинів крадії влаштовували “пікнік” неподалік від місця злочину. Там вони відпочивали, ділили крадене та навіть перекушували.

На наступний ранок після злочину близько 150 метрів від Олексіївської церкви знайшли покинуті святі дари, цінні папери на 1800 карбованців та недоїдки хлібу та оселедцю. 

У Вертіївці злодії пішли далі, на 300 метрів від храму. Тут знайшли дві церковні кружки, ящик та скриню з 5 карбованцями (монета прилипла до дна та крадії її не помітили), церковну ощадну книжку, металеву пилочку, вовняні рукавички та залишки хліба, сала та купу недопалків.

Цінні папери, які зловмисники залишили неподалік місця злочину

Як викрили злочин

Зараз подібні докази — подарунок для слідчого, але тоді основну роль зіграли свідки. У суді свідчили селяни з сусідньої з Вертіївкою слободи Вільшани.

Найважливіший свідок — Зиновій Золотухін. 15 листопада чоловік повернувся до Вільшан із в’язниці. В той же день він зустрівся з односельцем Федором Деменком. Той запросив свідка в гості до слободи Рубанівки, де жила його коханка — Матрьона Воскобойникова.

Там він познайомився зі ще двома чоловіками. Свої прізвища вони не називали. Невідомі представились як «Іван з-за бугра» та «Іван вусатий». Під час чаювання Деменко запропонував обікрасти церкву у Богодухівському повіті.

Золотухін попередив товариша, що це надто небезпечна справа. Аби заспокоїти старого знайомого, Деменко похвалився, що вже обікрав з товаришами церкву в Олексіївці.

Цими товаришами виявились “Івани”. Спочатку вони не довіряли Золотухіну, але після завірянь Деменка, підтвердили свою участь у пограбуванні.

Читайте також: Чому в Солоницівці важко гасити пожежі?

Аби зайвий раз впевнити Золотухіна піти на злочин, Деменко дістав з-під столу мішок, в якому зберігав знаряддя для злочинів. Там були дві пилки, долото, свердло та два заряджених револьвера. 

“Арсенал” не переконав Золотухіна. Він не дав їм певної відповіді на пропозицію та більше з “подільниками” не бачився.

Затримання

Про те, що Золотухін може знати про пограбування дізнався місцевий урядник (нижчий чин повітової поліції) Титаренко. Він натиснув на вільшанця. Той, пам’ятаючи, що тільки нещодавно вийшов із в’язниці, розповів усе, що знав.

Вранці 30 листопада у Матрьони Воскобойникової провели обшук. Там знайшли двох чоловіків. Вони представились Степаном Бардаковим та Іваном Жуковим. Останній на підтвердження своєї особи дав паспорт, який видали у Полтавській губернії. 

В обох знайшли по револьверу. Жуков тримав зброю під подушкою, а Бардаков зберігав револьвер у кишені піджака. Обидва револьвери були заряджені.

Оголошення про продаж револьверів у Російській Імперії

У приміщенні також знайшли два пакунки з набоями до револьверів і, найголовніше, ймовірні знаряддя злочину - ручні пилки, долото та залізний бурав.

Затриманих показали Золотухіну. У Жукові він впізнав “Івана з-за бугра”, а у Бардакові — односельця Федора Деменка, з яким бачився 15 листопада.

Підозрюваних упізнали й інші свідки — вільшанські селяни Ващенко та Крамаренко. Вони побачили зловмисників за день до злочину. Вони видались їм підозрілими, тому селяни детально їх роздивились.

Читайте також: Як заробляти на корові 15 000 грн

Справжня біографія “Івана Жукова”

Після цього затримані розповіли свої справжні імена. Іван Жуков виявився Кіндратом Мащенко. Він справді був з Полтавської губернії. Чоловіка неодноразово відправляли до Сибіру за крадіжки. Кожен раз він звідти тікав .

1896 рік. За крадіжку суд позбавляє його усіх особливих прав та привілеїв. Покарання від відбув у виправному арештантському відділені, звідки його відправили до Сибіру. Невдовзі він втік із заслання.

1899 рік. Знову крадіжка, до якої додались використання підроблених документів та втеча з Сибіру. Тоді суд повернув його на заслання на 11 місяців.

1900 рік. Остання втеча, під час якої Мащенко і став Іваном Жуковим. Підроблений паспорт був підписаний неіснуючим волосним старшиною та волосним писарем.

Зразок паспорта Російської Імперії.

Жуков зізнається в інших злочинах, але не в пограбуванні церкви

На суді затримані почали розповідати про всі свої злочини, але свою участь у пограбуванні церкви заперечували.

Наприклад, вони визнали, що заробляють на життя через шахрайську схема з “підкидом”. Таких шахраїв, ще називали “бугайщиками”.

?Суть схеми: жертві підкидають пустий гаманець, а потім вимагають повернути нібито “вкрадені” гроші.

Мащенко розповів звідки в нього знаряддя злочину (пилки, долото, сверло та два револьвери). Їх він буцімто викрав у вагоні у невідомого йому пасажира.

Мащенко визнав і свою вину у втечі з Сибіру та підробці документів. Паспорт він купив у невідомої особи в Чернігові.

Вирок насмішив грабіжників

Присяжні засідателі визнали обох підсудних винними. Після цього суд засудив обох до каторжних робіт. Мащенко отримав 6 років, а Деменко — позбавлення усіх особливих прав та привілеїв та 4 роки каторги.

Засуджені ознайомились з вироком та… розсміялись судді в обличчя. Мащенко знав, що найвища міра покарання для нього — 12 років каторги. Після цього він сказав, що суддя позбавив його шести років.

Третього подільника, “Івана вусатого”, слідство так і не знайшло. У цьому не допоміг й детальний допит свідків і вивчення місця злочину.

Читайте також: Держава платить за податки: що таке податкові відрахування

Підписуйтесь на наш Facebook.

Підписуйтесь на наш Telegram.

Google LogoДодати Gromada як бажане джерело в Google
Ще декілька актуальних новин на зараз

Ми ї̶м̶о̶ використовуємо деякі кукі, детальніше у Політиці сайту